Знайомтесь із Зінаїдою, художницею з політично спрямованим мистецтвом, протеже Марини Абрамович, яка щойно дебютувала в Нью-Йорку
Зінаїда показує силу української жінки в часи війни.

Sarah Cascone для Artnet, June 5, 2018
Як молода художниця, українська мисткиня Зінаїда Кубар може похвалитися двома важливими досягненнями. Вона не тільки навчалася у єдиної та неповторної Марини Абрамович, але й удостоїлась вечірки, організованої видатною майстринею перформансу на честь її дебюту в Нью-Йорку.

Минулої п'ятниці, під час відкриття своєї персональної виставки у просторі WhiteBox, Зінаїда представила драматичний перформанс, на який її надихнула сила духу українських жінок. Якщо розглядати святкування опісля відкриття виставки як певний знак, то можна сказати, що Марина була задоволена своєю протеже.

Дійство розпочалося в той момент, коли гості заповнили галерею: три жінки – виключно українські моделі – проникли до зали, одягнені в світло-коричневі сукні в традиційному українському стилі. Яскраво-червоні кетяги калини – національний символ України – були насипані на підлозі посеред кімнати.

«В українській традиції калина – це талісман жіночності, чистоти та цноти», – розповіла Зінаїда порталу Artnet за декілька хвилин до початку перформансу, зізнаючись, що вона провезла ягоди калини через митний кордон нелегально. Робота під назвою «Калина» апелювала до всього сказаного вище, відсилаючи водночас до новітньої історії України, країни, що втягнена у збройний конфлікт з весни 2014 року.
«У нас війна, – сказала Зінаїда. – Багато жінок втрачають батьків, синів та братів через воєнні дії». Художниця вкладає в образ кетягів калини декілька смислів: кровопролиття у воєнному конфлікті, що триває, та вплив подій війни на жінок, що змушує молодих дівчат швидше дорослішати.

«Ці події роблять нас сильнішими, – додала художниця. – Це все про кров, і життя, і втрату цнотливості».

Повільно одна з жінок наблизилась до калини, стала навколішки й розчавила пригорщу соковитих ягід на грудях. Зінаїда пояснила, що таким чином «вона показує свої страждання». Червона пляма від калини також імітувала намисто, традиційну українську шийну прикрасу, що є своєрідним захисним амулетом, але в цьому контексті перетворилася на символ болю.
Зінаїда почала створювати перформанси чотири роки тому. «Я подала заявку, щоб стати фасилітатором Марини Абрамович. Мені пощастило, і я поїхала до Австралії, де мала нагоду попрацювати з нею протягом двох тижнів», – розповіла мисткиня. Зінаїда продовжила навчатися у майстрині перформансу, застосовуючи вивчене у власних мистецьких практиках, що саме стрімко розвивалися.

"Я думаю, що мистецтво має бути як повітря: іноді ти створюєш об'єкти, а іноді – дійства», – ділиться Зінаїда. До виставки також увійшов її тематичний відеоарт, що має на меті розповісти глядачам про кризу, яку переживає Україна. («Я обрала для цього нелегку тему», – зізнається художниця).

На стінах виставкового залу демонструється проект Mute, серія з 16 портретів жінок та молодих дівчат, яких Зінаїда зустріла у таборах протестувальників під час Революції Гідності на Майдані Незалежності у Києві, після того як Президент Янукович скасував підписання договору про асоційоване членство України в Європейському Союзі. Одразу після революції Зінаїда провела зйомку в студії, відтворюючи драматизм подій у високоякісних відеопортретах спокійних та незворушних жінок в атмосфері хаосу протесту.
Перед виставкою Зінаїда зв'язалася з жінками, знятими на відео, й розпитала про їхнє життя сьогодні. Так вона дізналася, що багато хто з них спрямував свою подальшу діяльність у бік роботи з урядовими організаціями. Короткі тексти висіли поруч із беззвучними відеопортретами: Зінаїда хотіла спіймати всі емоції та почуття жінок, які не можна виразити словами, але можна побачити, поглянувши хоч раз в їхні очі.

Робота розповідає про силу жінок, за якими, на думку Зінаїди, майбутнє держави. «Політична ситуація, що склалася, дуже красномовна. Я вірю, що ми перебуваємо в стані трансформації, – сказала вона. – Я намагаюся показати, що жінки мають силу змінити ситуацію, запустити процес одужання та відродження».

Це саме та ціль, над якою Зінаїда працює за допомогою заснованої нею благодійної організації ARTREHUB та нової програми психологічної реабілітації солдатів. Саму програму вона розробила у співпраці з українськими госпіталями. Зінаїда хотіла допомогти своїй країні. «Я не могла піти на війну, бо це не моя мова. Я – художник. Однак, я можу допомогти солдатам, що повернулися з війни, адаптуватися до звичайного життя», – пояснила вона.

Попрацювавши з понад двомастами ветеранами вдома, Зінаїда шукає можливість застосувати програму арт-реабілітації в Нью-Йорку впродовж цього місяця, поки тут триває її виставка. Для цього вона вже зв'язалася з декількома місцевими групами ветеранів.

«Для мене це культурна дипломатія, – сказала художниця. – Це те, що я роблю для України. Я відчуваю велику відповідальність».